Синдром сухого ока

Синдром сухого ока (ССО, ксерофтальмія, сухий кератокон’юнктивіт або сухий кон’юнктивіт) – це широко поширена патологія очей, при якій знижується кількість і якість слізної рідини, що виробляється, зволожує оболонку ока.

Поверхня ока покрита так званою слізною плівкою та моргаючи, ми її постійно “оновлюємо”. Ця плівка потрібна нам для захисту ока, для його живлення та чіткого зору.

І буває так, що ця слізна плівка поганої якості та не забезпечує своїх важливих для ока функцій. Таким чином, синдром сухих очей – це стан нестабільної (поганої якості, неспроможної) слізної плівки на поверхні ока.

Патологія призводить до хронічних подразнень, що переходять у запальні процеси.

Причини синдрому сухого ока

Причини синдрому сухого ока різноманітні. До них відносяться:

тривала робота за комп’ютером, ґаджетами, читання, письмо, малювання, вишивання тощо. Ці заняття ведуть до рідкого моргання, що збільшує випаровування слізної плівки;
несприятливі фактори впливу: дим, сухе повітря, пил, кондиціонер, обігрівач, ультрафіолетові промені;
носіння контактних лінз;
тривале використання очних крапель із консервантами;
після операцій на очах (наприклад, LASIK);
запалення, захворювання очей (наприклад, часто ССО виникає на фоні блефариту);
захворювання сполучної тканини (ревматоїдний артрит та ін);
прийом препаратів (оральні контрацептиви, антигістамінні засоби та ін);
дефіцит вітаміну А;
гормональні зміни у жінок (вагітність, менопауза, постменопауза);
захворювання слізних залоз.

Симптоми синдрому сухого ока

Виявляється синдром сухого ока досить по-різному. Під впливом певних факторів процес зволоження слизової оболонки очей порушується, і виникають такі симптоми:

сухість або навпаки надмірна сльозотеча, слизова оболонка, що відокремлюється;
печіння, різь, світлобоязнь;
почуття стороннього тіла, почуття “піску”;
почервоніння, подразнення очей, дискомфорт;
зниження гостроти зору.

Симптом може бути один або частіше відразу кілька. Процес зазвичай двосторонній, хронічний (хоча бувають випадки появи симптомів тільки одному оці).

Необхідно відзначити, що прояви захворювання посилюються після тривалого перегляду ТВ-передач, читання книг, знаходження за екраном комп’ютера та ін.

Класифікація синдрому сухого ока

Синдром сухого ока часто виявляється у людей, робота яких пов’язана з великими навантаженнями на зір та тривалою зосередженістю. Раніше проблема частіше виявлялася у дорослих людей (особливо у жінок після настання менопаузи), але останніми роками хвороба суттєво «помолодшала» через стрімкий розвиток комп’ютерних технологій.

Офтальмологи виділяють дві форми синдрому сухого ока:

Поверхнева (або епітеліальна).
Викликана сухістю, торкається лише кон’юнктиви і не поширюється на рогівку.
Глибинна (або паренхіматозна).
Поширюється і тканини рогівки, при затяжному процесі виникають розростання сполучної тканини з клітин кон’юнктиви.

Синдром сухого ока може виявлятися різними клінічними формами:

сухий кератокон’юнктивіт;
нитчастий кератит;
рецидивні мікро- та макроерозії кон’юнктиви та рогівки.

Перебіг захворювання за ступенем тяжкості може бути легким, середнім, тяжким та особливо тяжким.

Легкий ступінь.
Слізна рідина виробляється у підвищеному обсязі, по задньому краю нижньої повіки товщина слізної плівки збільшується.
Середньоважкий ступінь.
Слізна рідина менша за норму, слізна плівка потоншується по задньому краю нижньої повіки, при змиканні повік утискається сполучна тканина.
Тяжкий ступінь.
На роговій оболонці з’являються нитчасті епітеліальні розростання (нитчастий кератит), на рогівці виникають ерозії (вони зберігаються до 3-5 діб або погано гояться), розвивається запалення в роговій оболонці та сполучній тканині, при закриванні повік утискається сполучна тканина, є почервоніння.
Особливо тяжкий ступінь.
Неможливість змикання повік, патологічні порушення в епітеліальному шарі рогівки, ороговіння сполучної тканини, запалення країв повік, розрив рогової оболонки.

Синдром сухого ока у дітей

Серед дітей та підлітків цей синдром зустрічається рідше. Але нерідко синдром сухого ока діагностується у дітей, які носять контактні лінзи, проводять багато часу за комп’ютером, страждають від глаукоми, цукрового діабету, хронічного увеїту, ряду вроджених патологій слізних залоз та повік. Причини розвитку та перебігу ксерофтальмії у цієї вікової категорії та дорослих схожі, хоча мають і низку відмінностей. Діти рідше скаржаться на неприємні відчуття, а ознаки сухості у них виражені слабше.

Щоб виявити синдром сухого ока у дітей, які мають схильність до розвитку, необхідно провести профілактичні обстеження. Діагностика цієї патології трохи ускладнюється ще й тим, що маленькі діти більш неспокійні в поведінці і вимагають більшої уваги від фахівця, що проводить дослідження. При призначенні лікування лікар обов’язково враховує вік дітей. Зазвичай рекомендуються препарати штучної сльози та протизапальні засоби. При необхідності призначаються антибіотики та вітамінні препарати.

Діагностика синдрому сухого ока

При первинному відвідуванні офтальмолога спеціаліст проводить низку досліджень, що дозволяють визначити ступінь зволоженості очей, а також діагностувати ділянки слизової оболонки з підвищеною сухістю. Для цього лікар виконує візуальний огляд очного яблука за допомогою спеціального офтальмологічного мікроскопа. Під час дослідження лікар оцінює стан повік, рогівку, визначає частоту кліпання повік та ін. При необхідності лікар може зробити забір біоматеріалу слізної рідини для подальшого вивчення її складу.

Для підтвердження діагнозу пацієнту проводяться два основні тести:

Тест Ширмера – дослідження, що дозволяє оцінити швидкість утворення слізної рідини за допомогою лакмусового індикатора (лакмусової тест-смужки).
Проба Норна – дослідження, що дозволяє визначити швидкість випаровування слізної рідини. У ході проби пацієнту закрапуються спеціальні краплі, що забарвлюють слізну плівку ока.

Важливе завдання окуліста полягає у діагностиці синдрому сухого ока, а й у визначенні причин його розвитку. Для цього пацієнта опитують про наявність чи відсутність у житті факторів, що негативно впливають на стан слізної рідини (часті контакти з будівельним пилом, офісна робота, наявність ендокринних та аутоімунних захворювань тощо).

Профілактика синдрому сухого ока

Для запобігання розвитку ССО слід:

правильно дозувати зорове навантаження;
при напруженій роботі робити перерви через кожні півгодини та частіше моргати;
виключити або мінімізувати вплив агресивних на поверхні очей факторів (диму, пилу, хімічних речовин тощо);
вживати достатній обсяг рідини протягом дня;
правильно харчуватися;
своєчасно лікувати хронічні захворювання та проводити профілактичні огляди.

Лікування синдрому сухого ока

У зв’язку з наявністю безлічі можливих факторів, що провокують виникнення сухості очей, головне у лікуванні патології – усунути причини цього стану. Для цього пацієнту рекомендується створити в будинку оптимальну вологість повітря, переглянути харчові звички (брак питної води підвищує ймовірність виникнення синдрому), робити регулярні перерви в роботі за комп’ютером, відмовитися від тривалого перегляду телевізійних програм.

Консервативне лікування включає:

Використання штучних слізних рідин – очних крапель, гелів, мазей.
Лікування патологій, що передують синдрому сухого ока.
Проведення протиалергічної терапії (при алергічній природі захворювання).

У деяких випадках для лікування синдрому сухого ока необхідно провести хірургічну операцію, мета якої – збільшення притоку слізної рідини, обмеження випаровування і відтоку сліз, усунення ускладнень (виразок і перфорацій).

Для отримання результату закриття сльозовідвідних шляхів можуть застосовуватись різні методики:

лазерна коагуляція;
діатермокоагуляція;
пластика слізних точок шкірою та кон’юнктивою;
хірургічне ушивання;
обтурація слізних точок силіконовими пробками.

Перші два методи ефективніші, малоінвазивні і не викликають незворотних наслідків.

При довготривалих виразках проводиться кератопластика. У випадках широкої очної щілини, неповного змикання повік та рідкого миготіння рекомендується латеральна тарзорафія. Для усунення перфорацій рогівки можуть застосовуватись різні методики:

десцеметоцеле ціанакрилатним клеєм;
закриття рогівковим або рогівково-склеральним лоскутом зони можливої або явної перфорації та ін.

Як інноваційні методики можуть проводитися такі втручання, як зондування слізних залоз, імплантація дакріорезервуарів з виведенням системи трубок у кон’юнктивальну порожнину, трансплантація слинних залоз трубок у кон’юнктивальну порожнину.

Лікування синдрому сухого ока у медичному центрі “ОКО”

Медичний центр “ОКО” пропонує ефективне лікування синдрому сухого ока в Україні.

Ми надаємо всі види офтальмологічних послуг, діагностуємо та лікуємо будь-які захворювання очей у дорослих та дітей. У нашій команді провідні фахівці, професійні лікарі-офтальмологи, найкращі хірурги та наукові медичні співробітники. У нас ви знайдете повний комплекс сучасних методів лікування та сертифікованого обладнання.

У кожному конкретному випадку після діагностики лікар може вибирати найбільш підходящі методи, комбінувати їх чи пропонувати інші варіанти лікування.

Ми завжди готові надати високоякісну офтальмологічну допомогу та підтримку на всіх етапах вашого шляху до кращого зору.

Якщо ви чи ваші рідні зіткнулися з погіршенням зору, запрошуємо вас на консультацію до клініки «ОКО», де наші фахівці зроблять все можливе для того, щоб ви знову бачили чудово!