Периферична вітреохоріоретинальна дистрофія

ПВХРД (Периферична вітреохоріоретинальна дистрофія) – захворювання, суть якого в стоншенні периферичної зони сітківки. Патологія тривалий час розвивається безсимптомно. Людина просто не помічає змін у зорі, не відчуває болю, дискомфорту. Ознаки захворювання стають явнішими тоді, коли прогресування патології досягає критичних кордонів, і з’являються небезпечні наслідки для зору.

У більшості випадків дистрофія сітківки діагностується у людей із середніми та високими ступенями аномалій рефракції – короткозорістю, далекозорістю, астигматизмом.

Детальніше

Причини периферичної вітреохоріоретинальної дистрофії

Точні причини, що призводять до патологічних змін на сітківці, невідомі. Але в групі ризику пацієнти, як правило, з міопією середніх та високих ступенів. За даними медичної статистики, понад 30% усіх діагностованих периферичних дистрофій викликані короткозорістю.

Можна говорити лише про низку факторів, які здатні спровокувати дистрофію. До них належать.

короткозорість;
спадкова схильність;
інфекційно-запальні захворювання очей;
травми черепа;
катаракта;
деякі хронічні захворювання, такі як цукровий діабет, атеросклероз, гіпертонія та інші патології;
патологічні зміни склоподібного тіла.

У 8% випадків далекозорість стає фактором, що провокує дистрофічні зміни сітківки. Вікові зміни організму також можуть спричинити розвиток периферичної вітреохоріоретинальної дистрофії сітківки. Порушення кровопостачання всередині ока відноситься до можливих факторів. Недостатній кровотік веде до того, що внутрішня оболонка ока стоншується.

Симптоми периферичної вітреохоріоретинальної дистрофії

У периферичних дистрофій зазвичай немає специфічних симптомів. Більшість ознак проявляються також як більшість захворювань очей.

поступове зниження гостроти зору;
погіршення периферичного зору;
погіршення зору у сутінках;
поява перед очима пелени або каламутної плями, яка стає перешкодою для нормальної видимості;
зображення виглядає нечітким, спотвореним;
зниження контрастної чутливості, бляклість кольорів;
дезорієнтація у просторі.

У поодиноких випадках пацієнти скаржаться на виникнення мушок та плаваючих павутинок у полі зору. Яскраві спалахи та блискавки в очах можуть говорити про відшарування сітківки, тому за наявності таких симптомів необхідно негайно звернутися до офтальмолога.

Перераховані вище симптоми не обов’язково з’являються одночасно. Ознаки зниження гостроти зору можуть виникати як поступово, і виникати зовсім. У кожному окремому випадку периферична дистрофія може виявлятися по-різному.

Види периферичної вітреохоріоретинальної дистрофії

Дистрофії можна розділити на дві великі групи – регматогенні та нерегматогенні периферичні дистрофії. Нерегматогенна дистрофія не потребує специфічного лікування, але спостереження пацієнта з таким видом патології все одно має бути регулярним.

Регматогенні дистрофії небезпечніші. Наявність такого захворювання є ризиком розривів та відшарування сітківки. Лікування у разі повинно проводитися негайно. Як правило, найефективнішою методикою є лазерна коагуляція сітківки.

З дистрофічними змінами пов’язані такі явища як розриви сітківки. Якщо у пацієнта було діагностовано розриви сітківки, це також вимагає проведення лазерної коагуляції, щоб уникнути відшарування.

Дистрофія на кшталт «Грати». Є найнебезпечнішим типом ПХРД. Саме ґратчаста дистрофія найчастіше виявляється у пацієнтів із діагностованим відшаруванням сітківкою.

Дистрофія на кшталт «Слід равлика». Для цієї типології характерні тонкі білі утворення, схожі на штрихи. Равликова дистрофія здатна спровокувати відшарування сітківки.

Дистрофія з незвичною назвою «Булижна бруківка». Характеризується тим, що у більшості клінічних випадків локалізується на периферичній зоні.

Дистрофія інеподібного типу. Для такої типології характерне симетричне уявлення дегенеративних змін. Цей тип вважається спадково обумовленим. При цьому виді ПХРД дегенеративні зміни нагадують сніжинки або пластівці снігу.

За ступенем ПВХРД буває:

Розвиток захворювання протікає поетапно. Існує кілька ступенів периферичної дистрофії.

ПВХРД 1 ступеня. На першому етапі виникають патологічні зміни, що не супроводжуються так званими передрозривами.
ПВХРД 2 ступеня. На наступному етапі передрозриви з’являються. В іншому випадку це може бути тракційне відшарування сітківки без розриву.
ПВХРД 3 ступеня. Далі з прогресуванням патології спостерігається поява дефектів на сітчастої тканини без ознак відшарування.
ПВХРД 4 ступеня. Наступним етапом, як правило, вже розвивається відшарування, виражене на локальній ділянці.
ПВХРД 5 ступеня. На завершальній стадії прогресування дистрофії виникає відшарування сітківки більшої площі.

Діагностика периферичної вітреохоріоретинальної дистрофії

Діагностика проводиться із розширеною зіницею, тобто перед обстеженням пацієнту закопують спеціальні краплі-мідріатики. Розширення зіниці дозволяє досліджувати глибокі зони сітківки більш докладно та якісно, щоб виявити дистрофічні зміни на сітчастій оболонці.

Дистрофія сітківки успішно діагностується сучасними приладами. Лікар-офтальмолог може виявити патологічні зміни на сітківці за допомогою офтальмоскопії (дослідження за допомогою щілинної лампи), периметрії, візометрії (дослідження полів зору), рефрактометрії (діагностичного дослідження рефракції, здатності ока переломлювати світло та фокусувати його строго на сітківці).

Як діагностика лікар може призначити УЗД очі, технологічний інструментальний метод виявлення зорових порушень. Діагностувати дистрофію сітківки самостійно неможливо. Виявити зміни може лише лікар за допомогою комп’ютеризованої діагностики.

Профілактика периферичної вітреохоріоретинальної дистрофії

Головним профілактичним заходом для запобігання розвитку дистрофії сітківки є регулярне спостереження у офтальмолога, особливо це стосується пацієнтів з короткозорістю. Людям після 40-45 років спостерігатися у офтальмолога необхідно щонайменше раз на рік.

Оптимальні методи профілактики – підтримання нормального рівня артеріального тиску, внутрішньоочного тиску, обмеження інтенсивних фізичних навантажень, обережність з контактними видами спорту, уникнення підйому тяжкості.

Лікування периферичної вітреохоріоретинальної дистрофії

Стратегія лікування залежить від рівня ураження периферичних зон. На початковій стадії лікар може рекомендувати консервативну терапію застосування різних препаратів. Але найефективнішим методом лікування ПВХРД сьогодні є периферична профілактична лазерна коагуляція сітківки.

Лазерна коагуляція сітківки – це найефективніший метод профілактики відшарування сітківки. Її мета – відмежувати змінені області сітківки від навколишніх незмінених тканин, тим самим перешкоджати появі розривів і відшарування сітківки. У ході процедури лазерний промінь точково «припаює» сітківку на периферії розривів або ділянок дистрофії. Лазер впливає на передню частину сітківки, що не чутлива до світла, тому на гостроту зору процедура не впливає. Важливо розуміти, що після лазерної коагуляції гострота зору не покращується. Мета процедури – зупинити витончення тканин і запобігти розривам і відшаруванням сітківки.

Лікування периферичної вітреохоріоретинальної дистрофії у медичному центрі “ОКО”

Медичний центр “ОКО” пропонує ефективне лікування периферичної вітреохоріоретинальної дистрофії в Україні.

Ми надаємо всі види офтальмологічних послуг, діагностуємо та лікуємо будь-які захворювання очей у дорослих та дітей. У нашій команді провідні фахівці, професійні лікарі-офтальмологи, найкращі хірурги та наукові медичні співробітники. У нас ви знайдете повний комплекс сучасних методів лікування та сертифікованого обладнання.

У кожному конкретному випадку після діагностики лікар може вибирати найбільш підходящі методи, комбінувати їх чи пропонувати інші варіанти лікування.

Ми завжди готові надати високоякісну офтальмологічну допомогу та підтримку на всіх етапах вашого шляху до кращого зору.

Якщо ви чи ваші рідні зіткнулися з погіршенням зору, запрошуємо вас на консультацію до клініки «ОКО», де наші фахівці зроблять все можливе для того, щоб ви знову бачили чудово!