Лікування мейбоміту з гострим перебігом, коли ще не утворився гній, передбачає місцеве застосування протимікробних препаратів. Протягом дня використовують антибактеріальні краплі, які інстилюють у кон’юнктивальний мішок призначену лікарем кількість разів. На ніч за нижню повіку зазвичай закладають мазь із протимікробною активністю.
Для консервативного лікування мейбоміту офтальмологи використовують антибіотики, які блокують ліпази (ферменти, що розщеплюють жири). Це покращує фізико-хімічні властивості секрету. Він стає рідкішим і практично безперешкодно дренується із залози назовні. Антибактеріальні та протизапальні властивості призводять до швидкого усунення почервоніння та набряклості краю повіки.
Зважаючи на те, що при мейбоміті часто розвивається синдром сухого ока, до програми комплексного лікування включаються замінники сльози. Перевага надається тим препаратам, які містять ліпіди та здатні відновити нормальні характеристики слізної рідини.
За наявності супутнього демодекозу проводиться відповідна терапія. Особливо це правило є актуальним для пацієнтів вікової категорії, у яких демодекоз є ускладненням мейбоміту.
У деяких випадках при мейбоміті може проводитися зондування мейбомієвої залози тонким зондом, призначеним для бужування слізних каналів. Це дозволяє збільшити діаметр протоки, адресно ввести фармакологічні препарати всередину та аспірувати патологічний секрет.
У гострій стадії мейбоміїту з явищами абсцедування та при підгострій та хронічній стадіях, що протікають з тенденцією формування халязіону, проводиться розтин мейбомієвої залози.
Під місцевою анестезією з боку кон’юнктиви виконується прицільне проколювання запаленої залози.
Лікування вже сформованого халазіону є оперативним, проводиться в амбулаторних умовах. Під місцевою крапельною та інфільтраційною анестезією на повіку накладається пінцет-затискач, під контролем офтальмомікроскопа проводиться розріз кон’юнктиви повіки. Після цього лікар обережно вилущує градину у капсулі. Ложе вишкрібається гострою очною ложечкою і змащується водним розчином антисептика. У післяопераційному періоді призначаються протимікробні препарати.
Можливе також нехірургічне лікування сформованого халазіону. Так, у його порожнину вводиться пролонгована форма кортикостероїдного препарату. Кортикостероїди мають виражену протизапальну дію. Зазвичай через 2-3 дні халазіон розсмоктується. Якщо ефекту не вдалося досягти, можливе повторне введення препарату. За відсутності результату від кількох процедур показано хірургічне видалення халазіону.