Мейбоміт

Мейбоміт – це запальне ураження мейбомієвих залоз.

Основний «обов’язок» мейбомієвих залоз – формування жирового шару плівки, що покриває рогівку. Їхній секрет (мейбум) містить переважно жири, які утворюють зовнішній шар слізної плівки. Наявність у складі сльози ліпідів дозволяє забезпечити хімічну стабільність секрету та захистити від надлишкового випаровування вологи з кон’юнктиви та рогівки.

Причини мейбоміту

Причиною мейбоміту повік є порушення фізико-хімічного складу мейбомієвого секрету, внаслідок чого відбувається закупорка вивідної протоки залози, скупчення секрету та приєднання інфекції. У ролі збудників захворювання, як правило, виступають стафілококи та стрептококи:

контакт повік із брудними руками;
порушення гігієни носіння та догляду за контактними лінзами;
прострочена або низька якість декоративної або доглядової косметики для повік та обличчя.

Обструктивна форма мейбоміту є найчастішим патогенетичним варіантом. Надмірно активне утворення кератинових клітин у мейбомієвій протоці призводить до його закупорки. Це супроводжується кістозним розширенням залози та атрофією секреторних клітин.

Чинниками, які підвищують ймовірність обструктивного процесу, є:

нестача чоловічих статевих стероїдів в організмі;
менопаузальний період у жінок;
прийом деяких препаратів;
аутоімунні захворювання, коли імунітет «атакує» свої клітини організму;
дисбаланс ліпідного спектра в організмі;
запальні процеси очних структур.

Останнім часом низка вчених висловлюють думку, що в патогенезі гострого мейбоміту відіграє роль функція рецепторів, які активуються пероксисомними проліфераторами ɣ-типу. Ці рецептори відповідають за правильний напрямок росту та розвитку секреторних клітин, що утворюють мейбомієву залозу. Якщо ці рецептори виявляються функціонально неактивними, порушується диференціювання ацинарних (секреторних) клітин, внаслідок чого змінюється характер секрету та створюються умови для закупорювання залози. Такі зміни можуть бути проявом біологічного старіння організму.

У деяких випадках мейбоміт може розвиватися після операції на очах. Хірургічне втручання створює умови для дисфункції мейбомієвих залоз. Зокрема, йдеться про такі фактори:

запалення зовнішніх структур ока;
несприятливий вплив очних крапель, що особливо містять консерванти;
зменшення кратності моргання, пов’язане із зниженням чутливості рогівки.

Симптоми мейбоміту

При гострому мейбоміті спостерігається почервоніння ока та набряк повік, болючість у зоні набряку. Об’єктивний огляд виявляє гіперемію кон’юнктивальної оболонки та потовщення повіки. Обмацування у цій галузі завдає болючості. Через 2-3 доби зазвичай процес переходить у гнійну стадію. Після дозрівання запаленої залози гній може луснути у кон’юнктивальний мішок.

Хронічний мляво протікаючий і майже безболісний запальний процес з величезним переважанням проліферації і гіперплазії у сфері залози хряща повік називається халязион (що у перекладі означає «градина»). Симптоми ронічного мейбоміту у разі не супроводжуються болем і мало доставляють пацієнту дискомфорту. Визначається щільно еластичний безболісний вузлик розміром від голівки шпильки до горошини. Шкіра над вузликом рухлива, не змінена (рідко виникає незначне почервоніння). Кон’юнктива в зоні вузлика гіперемійована.

Дисфункція мейбомієвих залоз може супроводжуватись наступними симптомами:

дискомфортні відчуття;
свербіж повік;
підвищена чутливість до світлового потоку;
наявність закупорених отворів мейбомієвих залоз;
почервоніння краю повіки та його потовщення.

У стадіях, що далеко зайшли, дисфункції мейбомієвих залоз по краю повік можуть визначатися новоутворені судини.

Види мейбоміту

За тривалістю та вираженістю запального процесу мейбомієвих залоз, класифікація мейбоміту виглядає наступним чином:

За характером перебігу запального процесу виділяють 2 види захворювання:

гострий мейбоміт;
хронічний мейбоміт.

По локалізації патологічного процесу виділяють:

мейбоміт верхньої повіки;
мейбоміт нижньої повіки.

За кількістю гнійників:

одиночний;
множинний.

Найчастіше мейбоміт протікає в гострій формі, на одній верхній повіці, в одиночно.

Діагностика мейбоміту

Згідно з клінічними рекомендаціями, офтальмологічна діагностика при підозрі на запальне ураження мейбомієвої залози включає наступні методи:

візометрія – визначення ступеня гостроти зорової функції;
біомікроскопія – об’єктивне дослідження внутрішньоочних структур із використанням збільшувальної техніки;
рефрактометрія – апаратне вимірювання заломлюючої здатності очного яблука;
скіаскопія – клінічне дослідження рефракції, яке передбачає спостереження за рухом тіней (останні виходять при висвітленні зіниці).

До програми обстеження пацієнта з мейбомітом гострої або хронічної течії також можуть бути включені такі методи:

бактеріологічний аналіз відокремлюваного з ока;
забір невеликого зразка тканин при підозрі на аденокарцину мейбомієвої залози (біопсія в першу чергу показана при рецидивному процесі);
мікроскопічне дослідження вій для виключення супутнього демодекозу (захворювання, яке викликається кліщами роду Демодекс);
діагностичне промивання слізних каналів;
дослідження прохідності носослізного каналу.

Профілактика мейбоміту

Зменшити ймовірність дисфункції мейбомієвих залоз може допомогти правильний догляд за віками. Завдяки профілактичним маніпуляціям стимулюється виділення секрету із залози та запобігає закупорці її вивідної протоки. Рекомендується проводити масаж повік, при цьому рухи мають бути спрямовані від периферії до краю віку.

Вважається, що активність рецепторів, що активуються пероксисомними проліфераторами ɣ-типу, залежить від характеру харчування. Низшкірний та гіпокалорійний раціон здатні порушувати роботу цих рецепторів, що негативно позначається на функції мейбомієвих залоз. Для профілактики їхньої дисфункції в раціоні обов’язково повинні бути корисні жири, в т.ч. поліненасичені жирні кислоти. Ці важливі нутрієнти містяться в лляній, оливковій та вершковій олії, горіхах, розмарині, морській рибі.

Також для профілактики запалення мейбомієвих залоз рекомендується:

ретельно доглядати за контактними лінзами;
використовувати декоративну та доглядову косметику тільки гарної якості;
носити за необхідності захисні окуляри;
стежити за наявністю в раціоні харчування достатньої кількості продуктів багатих на Омега-3;
лікувати хвороби жіночої статевої сфери;
контролювати рівень цукру та роботу щитовидної залози;
не плавати у забрудненій воді.

Мейбоміт у дітей

Хворіють мейбомітом як дорослі, так і діти, при цьому у дітей молодшого віку мейбоміт, найчастіше, протікає з ускладненнями. Найбільш частим ускладненням мейбоміту у дітей є патології, пов’язані з секретом та порушенням його функцій: синдром сухого ока, халязіон, кератокон’юнктивіт, поверхнева точкова кератопатія, абсцес та ін.

Лікування мейбоміту

Лікування мейбоміту з гострим перебігом, коли ще не утворився гній, передбачає місцеве застосування протимікробних препаратів. Протягом дня використовують антибактеріальні краплі, які інстилюють у кон’юнктивальний мішок призначену лікарем кількість разів. На ніч за нижню повіку зазвичай закладають мазь із протимікробною активністю.

Для консервативного лікування мейбоміту офтальмологи використовують антибіотики, які блокують ліпази (ферменти, що розщеплюють жири). Це покращує фізико-хімічні властивості секрету. Він стає рідкішим і практично безперешкодно дренується із залози назовні. Антибактеріальні та протизапальні властивості призводять до швидкого усунення почервоніння та набряклості краю повіки.

Зважаючи на те, що при мейбоміті часто розвивається синдром сухого ока, до програми комплексного лікування включаються замінники сльози. Перевага надається тим препаратам, які містять ліпіди та здатні відновити нормальні характеристики слізної рідини.

За наявності супутнього демодекозу проводиться відповідна терапія. Особливо це правило є актуальним для пацієнтів вікової категорії, у яких демодекоз є ускладненням мейбоміту.

У деяких випадках при мейбоміті може проводитися зондування мейбомієвої залози тонким зондом, призначеним для бужування слізних каналів. Це дозволяє збільшити діаметр протоки, адресно ввести фармакологічні препарати всередину та аспірувати патологічний секрет.

У гострій стадії мейбоміїту з явищами абсцедування та при підгострій та хронічній стадіях, що протікають з тенденцією формування халязіону, проводиться розтин мейбомієвої залози.

Під місцевою анестезією з боку кон’юнктиви виконується прицільне проколювання запаленої залози.

Лікування вже сформованого халазіону є оперативним, проводиться в амбулаторних умовах. Під місцевою крапельною та інфільтраційною анестезією на повіку накладається пінцет-затискач, під контролем офтальмомікроскопа проводиться розріз кон’юнктиви повіки. Після цього лікар обережно вилущує градину у капсулі. Ложе вишкрібається гострою очною ложечкою і змащується водним розчином антисептика. У післяопераційному періоді призначаються протимікробні препарати.

Можливе також нехірургічне лікування сформованого халазіону. Так, у його порожнину вводиться пролонгована форма кортикостероїдного препарату. Кортикостероїди мають виражену протизапальну дію. Зазвичай через 2-3 дні халазіон розсмоктується. Якщо ефекту не вдалося досягти, можливе повторне введення препарату. За відсутності результату від кількох процедур показано хірургічне видалення халазіону.

Лікування мейбоміту в медичному центрі ОКО

Медичний центр “ОКО” пропонує ефективне лікування мейбоміту в Україні.

Ми надаємо всі види офтальмологічних послуг, діагностуємо та лікуємо будь-які захворювання очей у дорослих та дітей. У нашій команді провідні фахівці, професійні лікарі-офтальмологи, найкращі хірурги та наукові медичні співробітники. У нас ви знайдете повний комплекс сучасних методів лікування та сертифікованого обладнання.

У кожному конкретному випадку після діагностики лікар може вибирати найбільш підходящі методи, комбінувати їх чи пропонувати інші варіанти лікування.

Ми завжди готові надати високоякісну офтальмологічну допомогу та підтримку на всіх етапах вашого шляху до кращого зору.

Якщо ви чи ваші рідні зіткнулися з погіршенням зору, запрошуємо вас на консультацію до клініки «ОКО», де наші фахівці зроблять все можливе для того, щоб ви знову бачили чудово!