Ірідоцикліт

Іридоцикліт (або передній увеїт) – це запальний процес, який залучає райдужне та війкове (циліарне) тіло. Небезпека патології в тому, що запалення може поширитися на сітчасту оболонку та оптичний нерв.

Причини іридоцикліту

Іридоцикліт ока може мати інфекційне та неінфекційне походження. Перший варіант пов’язаний із прямим попаданням патогенів, що нерідко зустрічається при травмах очного яблука. Неінфекційний іридоцикліт часто поєднується із системними аутоімунними захворюваннями. Однак, може бути єдиним відображенням дисфункції імунітету.

Причини очного іридоцикліту можуть бути такими:

аутоімунні патології – спондилоартрит, псоріаз з ураженням суглобів, ревматоїдний артрит, хвороба Крона та неспецифічне виразкове запалення товстої кишки із залученням суглобів, васкуліт, розсіяний склероз та ін;
недавно перенесені вірусні інфекції будь-якої локалізації, які можуть бути тригером імунної дисфункції;
травматичне ушкодження очного яблука;
хірургічне втручання у структурах ока;
цукровий діабет;
розпад внутрішньоочної пухлини.

Симптоми іридоцикліту

Навколо рогової оболонки утворюється червонувато-фіолетовий віночок. Змінюються колір та малюнок райдужної оболонки. Внаслідок її набряку та роздратування закінчень окорухового нерва звужується зіниця.

Симптоми іридоцикліту зазвичай включають наступні прояви:

«червоні очі»;
підвищена сприйнятливість до світлових променів та необхідність зажмурювання очей;
збільшене утворення слізної рідини;
хворобливі відчуття у очному яблуку;
туманна пелена під час розгляду об’єктів;
погіршення зорової гостроти.

Види іридоцикліту

Іридоцикліт класифікується на гострий та хронічний тип. У клінічній офтальмології частіше зустрічається другий варіант, що вкотре наголошує на ролі дисфункції імунної системи у розвитку патологічного процесу.

Гострий іридоцикліт. Характеризується раптовим початком та тривалістю симптоматики менше 3 місяців.

Хронічний іридоцикліт. Захворювання відрізняється чергуванням періодів загострення та ремісії. При хронічному перебігу симптоматика виникає раніше, ніж через 3 місяці після закінчення лікування.

Рецидивний іридоцикліт. Це повторні епізоди загострення, між якими є більш як 3-місячний інтервал без застосування лікарської терапії.

Основні форми іридоцикліту – це серозний та фібринозно-пластичний.

Фібринозно-пластичний іридоцикліт протікає важче, тому що виробляється патологічний білок фібрину, через що з’являються задні синехії і сильно знижується зір.

При серозному іридоцикліті зір погіршується менше, тому що у передній камері очі накопичується відносно прозорий ексудат. Загалом також спостерігається змішана ін’єкція кон’юнктиви, скупчення фібрину, лейкоцитів, частинок пігментного епітелію на ендотелії рогівки та млява реакція зіниці на світло. Нерідко поставлений на первинному прийомі серозний увеїт переходить у фібринозно-пластичну форму зі скупченням фібрину та формуванням спайок.

Залежно від поширеності патологічного процесу виділяють одно- та двосторонній іридоцикліт.

Класифікація іридоцикліту за морфологічною картиною передбачає виділення 2 форм:

гранулематозного запалення;
негранулематозного запалення.

Інфекційно-алергічні увеїти можуть розвиватися у хворих з порушенням метаболізму, при цукровому діабеті, надмірній вазі, нирковій або печінковій недостатності, вегетосудинній дистонії.

Алергічні неінфекційні іридоцикліти можуть виявлятися внаслідок харчової та лікарської алергії після потрапляння алергену в організм перорально, ін’єкційно та ін.

Туберкульозний іридоцикліт. Може виникати на тлі активного легеневого або мезентеріального, іноді кісткового туберкульозу, а часто на тлі хронічного перебігу хвороби або ремісії.

Іридоцикліт вірусної етіології. В останні роки часто бувають іридоцикліти, в етіології яких відіграють роль віруси, зокрема віруси групи герпесу, грипу, краснухи, аденовіруси. Вірус герпесу може перебувати в організмі тривалий час у неактивному стані, виявляється в регіонарних лімфатичних вузлах (навколовушних, підщелепних), у селезінці, у вузлі трійчастого нерва, шийних і клубових крижових гангліях, слізній залозі, слинній залозі. Герпетичні ізольовані хоріоретиніти найчастіше вроджені та викликаються ВПГ типу 2. Можливе зараження дитини ВПГ внутрішньоутробно, а також у різні періоди постнатального розвитку. Синдром внутрішньоутробного інфікування ВПГ подібний до вродженого токсоплазмозу і цитомегаловірусної інфекції і при ньому можуть бути мікроцефалія, розумова відсталість, кальцифікати мозку, дисемінований хоріоретиніт, іноді кератит.

Грипозний іридоцикліт завжди протікає гостро, що виникає частіше під час епідемії грипу. Супроводжується сильними болями, різкою перикорнеальною ін’єкцією, появою серозного, фібринозного або гнійного ексудату у передній камері. Легше протікає, якщо є серозний ексудат, якщо він фібринозний, то утворюються грубіші задні синехії, може бути зрощення і зарощення зіниці (рис. 61 см. Додаток), помутніння склоподібного тіла. Особливо важко протікає гнійний іридоцикліт, у якому може виникнути ендофтальміт, панофтальміт.

Посттравматичний іридоцикліт являє собою запальну реакцію судинної та райдужної оболонок ока, що практично завжди розвивається протягом 3 днів після тупої травми ока.

Причиною іридоцикліту можуть бути ревматоїдні стани (ревматизм, хвороба Стілла, аутоімунний тиреоїдит, хвороба Бехтерева та ін.), такий іридоцикліт називається ревматоїдним.

Факогенний іридоцикліт розвивається переважно після проникаючих поранень ока чи операцій, пов’язані з пошкодженням сумки кришталика.

Факолітичний іридоцикліт – відбувається запалення війкового тіла та райдужної оболонки очного яблука. Захворілий страждає від сильних очних і головних болів.

Іридоцикліт при синдромі Рейтера, зумовлений хламідійною інфекцією, супроводжується кон’юнктивітом, уретритом та ураженням суглобів.

Іридоцикліт у дітей

Ірідоцикліти у дітей зустрічаються рідше. Є характерні особливості перебігу іридоциклітів у дітей: малопомітний початок, підгострий або хронічний перебіг, невиражені суб’єктивні відчуття, невелика світлобоязнь, блефароспазм і сльозотеча, незначна болючість при пальпації області циліарного тіла, переважна двосторонність захворювання, часте залучення рецидиви у зв’язку з травмами очей та загальними дитячими інфекціями. Спостерігається прогресуюче зниження зорових функцій.

У ранньому віці найчастіше розвиваються бактеріальні та бактеріально-вірусні увеїти.

Діагностика іридоцикліту

Діагностика іридоцикліту передбачає об’єктивну оцінку стану судинної оболонки. Ознаками, які вказують на запальну поразку райдужної оболонки та циліарного тіла, є:

склеральна реакція судин;
наявність преципітатів на рогівці (при негранулематозному типі запалення вони невеликі, а при гранулематозному – середні та великі);
запальний випіт у передній камері ока.

За кількістю випоту офтальмолог оцінює гостроту запального процесу. Динамічний огляд внутрішньоочних структур дозволяє оцінити ефективність терапії. Так, при стиханні запалення розмір первинно виявлених преципітатів зменшується і з’являється чітка межа рогівки.

Згідно з клінічними рекомендаціями, до програми обстеження пацієнтів з іридоциклітом можуть входити такі методи:

визначення гостроти зору;
вимірювання внутрішньоочного тиску (зазвичай він підвищується, але при серозно-пластичному іридоцикліті часто відзначається тенденція до гіпотонії);
офтальмоскопія передніх структур та склоподібного тіла з вузькою та розширеною зіницею;
оптична когерентна томографія для оцінки стану сітківки, диска зорового нерва та судинної оболонки;
біомікрофотографування очного дна, що дозволяє отримувати об’єктивні знімки очного дна;
ультразвукове сканування очного яблука;
периметрія визначення полів зору.

Інфекційні іридоцикліти можуть бути викликані деякими видами бактерій, вірусом герпесу, мікобактеріями туберкульозу, а також блідою трепонемою. Тому в рамках етіологічної діагностики можуть проводитися такі дослідження:

бактеріологічний посів відокремлюваного з ока;
ПЛР-тестування на вірус герпесу;
шкірні туберкулінові проби;
МРС для виключення сифілітичної поразки.

Профілактика іридоцикліту

В рамках профілактики вторинного іридоцикліту рекомендується адекватна компенсація основного захворювання, у ролі якого часто виступають аутоімунні патології. Тому при запальному ураженні суглобів будь-якої локалізації слід регулярно відвідувати ревматолога. Фахівець складе індивідуальну програму імуносупресивного лікування, яка дозволить попередити вторинне залучення до патологічного процесу інших тканин організму.

Після хірургічних втручань на очному яблуку також важливими є регулярні огляди офтальмолога. При перших ознаках запальних ускладнень, зокрема іридоцикліту, лікар зможе призначити адресну терапію, яка допоможе швидко та повноцінно усунути патологічний процес.

Лікування іридоцикліту

Лікування іридоцикліту спрямоване на усунення запального процесу. Це дозволить уникнути вторинного пошкодження поряд розташованих структур і безпосередньо покращити стан судинної оболонки. Основу терапії становлять консервативні заходи.

Консервативне лікування:

Програма лікування пацієнтів з увеїтом може включати наступні напрямки:

Кортикостероїди. При легкому перебігу захворювання кортикостероїди призначаються у формі краплі очей. При тяжкому запаленні протизапальні засоби вводять під кон’юнктивальну оболонку, склоподібне тіло або в периокулярний простір. Деякі пацієнти, особливо при частому рецидивуванні іридоцикліту, можуть встановлювати інтравітреальний імплантат дексаметазону.

Нестероїдні протизапальні засоби. У комплексі з кортикостероїдами дозволяють швидше усунути запалення і зменшити вираженість болю.

Гіпотензивна терапія при підвищенні внутрішньоочного тиску. Зниження цього показника дозволяє захистити зоровий нерв від часткової атрофії.

Препарати штучної сльози. Показано при вторинному розвитку синдрому сухого ока.

При тяжкому перебігу запального процесу, крім місцевої терапії, вирішується питання про системне застосування лікарських засобів.

У сучасній офтальмології широко використовуються моноклональні антитіла. Вони дозволяють досягти вираженого імуносупресивного ефекту. Застосовуваний із цією метою препарат містить антитіла до фактору некрозу пухлини альфа-типу. Подібне лікування протипоказане при злоякісних пухлинах, вираженому ступені серцевої недостатності та ризик демієлінізуючих захворювань нервової системи.

Якщо іридоцикліт призвів до вторинного ураження сітківки та зорового нерва, то рекомендовано профілактичні курси лікарської терапії у поєднанні з фізіопроцедурами. Таке лікування спрямовано підтримку здоров’я нейронів органу зору. Підтримуюча терапія проводиться двічі на рік, при цьому важливо стежити за активністю запального процесу та своєчасно приймати імуносупресивну терапію. У рамках підтримуючого курсу лікування можуть призначатися такі препарати:

вітаміни та мінерали;
антиоксиданти;
засоби, що покращують мікроциркуляцію;
ноотропи;
нейропептиди.

Хірургічне лікування:

Хірургічне лікування проводиться у разі розвитку несприятливих наслідків іридоцикліту:

вторинна глаукома;
катаракта, що супроводжується ускладненнями;
розростання сполучної тканини у склоподібному тілі;
відшарування сітківки;
новоутворені судини, що належать до сітчастої оболонки та підвищують ризик крововиливів;
щільні кришталикові мембрани.

Операції слід планувати після стихання запального процесу. Характер хірургічного лікування визначається видом ускладнення, що розвинулося:

при катаракті показано екстракцію каламутного кришталика;
при прехрусталіковій мембрані – її видалення;
при глаукомі, яка не піддається медикаментозній корекції – іридектомія (лазерна чи хірургічна);
при відшаруванні сітківки – проводиться вітректомія (видалення склоподібного тіла);
при неоваскуляризації під сітчастою оболонкою проводиться інтравітреальне введення інгібіторів фактора росту ендотелію (специфічні моноклональні антитіла).

Лікування іридоцикліту у медичному центрі “ОКО”

Медичний центр “ОКО” пропонує ефективне лікування іридоцикліту в Україні.

Ми надаємо всі види офтальмологічних послуг, діагностуємо та лікуємо будь-які захворювання очей у дорослих та дітей. У нашій команді провідні фахівці, професійні лікарі-офтальмологи, найкращі хірурги та наукові медичні співробітники. У нас ви знайдете повний комплекс сучасних методів лікування та сертифікованого обладнання.

У кожному конкретному випадку після діагностики лікар може вибирати найбільш підходящі методи, комбінувати їх чи пропонувати інші варіанти лікування.

Ми завжди готові надати високоякісну офтальмологічну допомогу та підтримку на всіх етапах вашого шляху до кращого зору.

Якщо ви чи ваші рідні зіткнулися з погіршенням зору, запрошуємо вас на консультацію до клініки «ОКО», де наші фахівці зроблять все можливе для того, щоб ви знову бачили чудово!