Далекозорість

Нерідко далекозорість розвивається відразу через кілька причин. У поодиноких випадках далекозорість виникає через слабку оптичну систему ока при нормальній довжині очного яблука.

Найчастіші причини розвитку далекозорості у дорослих та дітей є:

• надмірні зорові навантаження (робота за комп’ютером, перегляд телевізора, недотримання правил гігієни зору);
• погане освітлення робочого місця;
• неправильний режим дня (недостатнє відновлення, нестача прогулянок на свіжому повітрі, ігнорування зарядки та вправ для зору);
• слабкість м’язів спини та м’язів шиї;
• проблеми із кровопостачанням шийного відділу хребта;
• гіповітаміноз та неповноцінне харчування.

Фізіологічна гіперметропія (до +4 дптр)

Розвивається в дітей віком, далі до 10-12 років зір стабілізується. Вона пов’язана з короткою передньо-задньою віссю ока. Зі зростанням очного яблука вісь збільшується і фокус повертається на сітківку, а зір нормалізується. При більш вираженому ступені далекозорості (більше +4 діоптрій), йдеться про патологічну гіперметропію, яка потребує корекції.

Вроджена далекозорість

Виникає внаслідок занадто короткої осі ока, аномаліями форми очного яблука, дефектами заломлюючої сили – плоска рогівка, неправильно розвинений кришталик або повна його відсутність.

Придбана гіперметропія

Найчастіше викликана перенапругою органу зору через особливості праці. Також викликати її можуть травми, інфекції, офтальмологічні втручання, новоутворення очної ямки та ін.

Вікова далекозорість

Розвивається в осіб віком понад 45 років і пов’язана зі слабкістю акомодації. Ще одна її назва «пресбіопія».

Розрізняють дві форми гіперметропії: прихована та явна. У першому випадку ступінь порушення рефракції незначний і компенсується за рахунок акомодації ока — зміни кривизни кришталика циліарним м’язом ока. При явній формі сили акомодації недостатньо, щоб спрямувати фокус на сітківку, тому він «іде» за неї і ми отримуємо розмите зображення.

Також захворювання класифікують залежно від механізму виникнення. Виділяють:

1. Рефракційна гіперметропія. Про неї говорять у тому випадку, коли причини неправильного формування фокусу лежать у дефекті внутрішньоочних прозорих структур – рогівки та кришталика.
2. Аксіальна. Причина далекозорості — укорочення передньо-задньої осі очі.

За ступенем вираженості хворобу поділяють на:

1. Слабку – зміни рефракції не більше 2 діоптрій.
2. Середню – від 2 до 5 дптр.
3. Сильну – понад 5 дптр

Щоб уникнути ускладнень гіперметропії, необхідно дотримуватися наступних профілактичних методів:

• забезпечити гарне освітлення;
• щодня проводьте спеціальну гімнастику для тренування та розслаблення очних м’язів;
• якщо ваша робота пов’язана з постійною напругою очей, уникайте їх перевтоми і постарайтеся давати їм перерву якнайчастіше;
• не забувайте про регулярні профілактичні огляди у офтальмолога, тому що тільки лікар здатний контролювати динаміку розвитку далекозорості.

У разі відсутності якісного лікування гіперметропія може призвести до розвитку глаукоми, косоокості та амбліопії (синдром “лінивого” ока, який розвивається ще в дитячому віці). До того ж пущена на самоплив далекозорість призводить до частих головних болів і підвищеної стомлюваності очей.

Таким чином, дуже важливо звернутися за професійною допомогою до лікаря-офтальмолога при виявленні будь-яких симптомів далекозорості.

Терапія далекозорості ділиться на два види:

1. Консервативна: корекція за допомогою окулярів та лінз, апаратні методи стимуляції зору (у дитячій офтальмології).
2. Радикальна: лазерна корекція, видалення кришталика та заміна на інтраокулярну лінзу.

Вибір тієї чи іншої методики залежить від стадії захворювання та віку пацієнта. Найчастіше починають терапію з консервативних методів.